Тренування серед видів, які зникають
Більшість людей здивуються, коли дізнаються, що на військових полігонах – чи то лісах, узбережжях, чи полях – є деякі найбільш рідкісні види рослин і тварин, саме тому, що цими полігонами користуються військові. І військові полігони, які в багатьох країнах – членах НАТО і деяких країнах-партнерах є закритими об’єктами, використовуються не лише для тренування особового складу, а слугують також острівцями біорозмаїття.
Як це не дивно, свіжі сліди танкових траків і воронки від снарядів можуть стати ідеальним місцем для мешкання деяких тварин і рослин через свою правильну форму і нечасте використання. Тому на військових полігонах в Європі і Північній Америці багато видів, що занесені до Червоної книги, часто завдяки тому, що доступ людей до них обмежений.
У Сполучених Штатах, наприклад, майже 21 відсоток занесених у Червону книгу на федеральному рівні (або тих, що зникають) видів перебувають на територіях, що належать Міністерству оборони, хоча ці землі займають лише три відсотки федеральних земельних ресурсів. За даними «Нейчесерв» – неприбуткової організації зі збереження природи, місія якої полягає в забезпеченні наукової основи для ефективних дій зі збереження – 476 видів, які перебувають в «групі ризику» (поки ще не занесених до федеральної Червоної книги), можна побачити на цих землях, а 24 з них більше ніде немає.
У Польщі, після складання в 2007 році списку видів грибів, рослин і тварин, що підлягають охороні, було виявлено, що військове тренування суттєво не впливає на біологічне розмаїття. «Польські військові полігони розташовані в межах великих лісових комплексів з обмеженою господарською діяльністю, – пояснює полковник Петр Солтикевіч, керівник відділу аналізу і захисту довкілля Міністерства національної оборони Польщі. – Це створює сприятливі умови для захисту різних видів біотопів, які в інших умовах практично не мають шансів на виживання».
Підготовка із захисту довкілля
США, які покладаються на географічні інформаційні системи для нанесення на мапу місць розташування флори і фауни, а також утримування бази усіх відповідних даних щодо біорозмаїття, стали однією із багатьох країн, які розпочали активну підготовку своїх військовослужбовців з важливих питань охорони навколишнього середовища.
«Обізнаність і підготовка – головний шлях до захисту довкілля, – пояснює Нейт Велан, менеджер інтегрованої програми управління полігонами сухопутних сил США в Європі і голова Спеціалізованої групи НАТО з підготовки в галузі охорони навколишнього середовища. – Сюди входить попередня підготовка солдатів і військових підрозділів з того, що треба робити і що не можна робити в плані охорони довкілля, з тим, щоб вони могли бути гарними охоронцями природи на військових полігонах. Як мінімум, військові несуть відповідальність за дотримання відповідних екологічних законів і норм. Хоча, як було зазначено багатьма країнами, полігони вийшли за межі мінімальних вимог і стали фактично острівцями біорозмаїття».
«Ми вважаємо, що найкращий спосіб захистити довкілля – це широкомасштабна екологічна освіта», – каже полковник Солтикевіч. Він додає, що перед початком тренування командири інструктують солдатів щодо охорони флори і фауни і звертають їх увагу на місця, де ці тварини і рослини перебувають. «Може здаватися суперечливим, але позиція Міністерства оборони полягає в тому, що збройні сили створені не для охорони навколишнього середовища, але це не означає, що вони не повинні на нього зважати. Необхідно розумно і обережно використовувати елементи довкілля в цілях оборони».
Захист навколишнього середовища – це дуже делікатний баланс. Навіть найкращі наміри солдатів можуть стати руйнівними, якщо вони не підкріплені екологічним законодавством. Проте занадто велика кількість інструкцій може викликати природне небажання військовослужбовців їх визнавати і дотримуватися.
Загрози біорозмаїттю
За словами полковника Солтикевіча і його австрійського колеги підполковника Герхарда Сіллера, головна причина такого рівня біорозмаїття полягає у відсутності людського втручання на цих територіях протягом тривалих періодів.
«Є також низка інших причин для біорозмаїття на військових полігонах», – каже підполковник Сіллер. – 1) відсутність сільськогосподарської діяльності; 2) формування нових поверхонь у дикій природі, таких як сліди танкових траків і воронки від снарядів; 3) збереження старого культурного ландшафту. До того ж відсутні штучні добрива чи комерційна вирубка лісу; ці території зазвичай дуже ретельно контролюються і ведеться співпраця з місцевими туристичними маршрутами».
Одна з найбільших загроз на військових полігонах – це скорочення збройних сил поєднане з розпродажем земель полігонів, каже підполковник Сіллер. Зменшення кількості навчань означає зменшення кількості слідів від танкових траків і воронок від снарядів, які активно використовуються флорою і фауною. «В Австрії ця проблема така ж сама як і в інших країнах, економічні міркування превалюють над екологічними», – каже він, і додає: «Я десь прочитав гарний вираз: «Якби світ був банком, ми давно врятували б його».