Інтерв’ю
Адмірал сер Марк Стенгоуп -заступник командувача об’єднаних збройних сил НАТО з питань трансформації
- Ukrainian
- Bulgarian
- Czech
- Danish
- German
- Greek
- English
- Spanish
- Estonian
- French
- Hungarian
- Icelandic
- Italian
- Lithuanian
- Latvian
- Dutch
- Polish
- Romanian
- Russian
- Slovenian
- Turkish
Адмірал сер Марк Стенгоуп обіймає посаду заступника командувача Об’єднаних збройних сил НАТО з питань трансформації з липня 2004 року. П’ятдесятидворічний моряк-підводник, він вступив до британського Королівського військово-морського флоту у 1970 році і
Я розумію трансформацію як використаннясучасних технологій і сучасного мислення задля об'єднання усіхможливостей з метою забезпечення застосування військової сили внайефективніший і швидкий спосіб. Це означає робити свою справуякомога спритніше і розумніше. Для досягнення цієї мети ми повиннізастосовувати усі наявні інструменти, такі як розробка концепції,оборонне планування, наукові і дослідницькі розробки, експерименти,вивчення досвіду і просвіта. На перше місце в цьому переліку япоставив би інноваційне мислення, бо це забезпечить найшвидшезастосування нових можливостей в разі необхідності.
Ми вивчили трансформацію і вважаємо, що для її забезпеченнянеобхідно досягти трьох цілей: вдосконалення ефективності прийняттярішень, когерентного впливу на простір ведення бойових дій іспільного розгортання та здатності до сталої діяльності. Якщо намвдасться досягти цих цілей ми матимемо трансформовані збройні сили.Для досягнення цих цілей ми створили п’ять Інтегрованих проектнихгруп (ІПГ) для роботи у семи сферах трансформації. До них належать:ефективне ведення бойових дій, спільне маневрування,вдосконалена співпраця між цивільними й військовими, інформаційнаперевага, розвиток потужної мережі (це, у багатьох випадках,лежить в основі усього, що ми робимо), експедиційні операції іоб’єднане тилове і матеріально-технічне забезпечення. ІПГ єгоризонтальним елементом вертикальної структури нашої організації,що забезпечує ведення справ за матричним принципом.
Це ключове завдання. Першорядна потребаполягає у пошуку резервів інвестування у трансформації. Це означаєвідмову від того, що втратило свою військову цінність у сучасномубойовому просторі. Відмовившись від того, в чому вже немає потреби,країни можуть знайти резерви для реінвестування у нові потужності,які необхідні для здійснення прогресивних змін у їхніх збройнихсилах. Урядам країн доведеться робити важкий вибір зарадививільнення ресурсів, необхідних для виправлення численнихнедоліків у спроможності Альянсу. Країни -- члени НАТО можуть такожнадати підтримку Альянсу, якщо визначать свою особливуспеціалізацію. Саме цього ми прагнемо.
Складним завданням, очевидно, є об'єднанняусіх необхідних для забезпечення трансформації технологій. Більшетого, саме в цьому Сполучені Штати мають перевагу в трансформації,бо їм легше об’єднати численні власні технології задля досягненнянайкращого результату. Поєднавши усі технології, що існують у США,ця країна спромоглася підняти свою планку спроможності на значнувисоту. Однак варто зазначити, що і Європейський Союз, і Канадаволодіють майже усіма такими технологіями, отже, вони можутьпоставити перед собою задачу досягти такого ж рівня, якого прагнутьамериканці. Передача технологій від країни до країни та черезАтлантику є суттєвим політичним викликом. Але ми наполягаємо наспрощенні цього процесу. Однак ми не можемо ігнорувати питанняресурсів, оскільки Сполучені Штати виділяють на оборону більшегрошей, ніж будь-яка інша країна.
Командування об'єднаних збройних сил НАТО зпитань трансформації надзвичайно активно працює над втіленнямчисленних ініціатив за різними напрямками та в нові способи.Наприклад, перегляд і ревізія оборонного планування, якими ми заразопікуємось, передбачають прогнозування на десять і більше роківуперед. Ми зосереджуємось на далекосяжних потребах НАТО, а не накороткостроковій перспективі, як Альянс робив це у минулому. Ми вжепідготували документ стосовно розвитку потужної мережі НАТО, якийстав основою для визначення майбутніх потреб розвитку потужноїмережі НАТО. Хоча на даному етапі це тільки базовий документ, уньому зведені вимоги, які Альянс, як організація, має задовольнитизадля розвитку потужної мережі. Тут важлива спроможністькористуватись поточними системами і підключатись до системи безцілковитого реінвестування. Ми розглядаємо розвиток потужної мережіНАТО як основу для подальшого розвитку майже усіх інших галузей.Інвестиції в мережу дозволяють досягати більшого за меншуціну.
Ми також проводимо величезну кількість експериментів. Наприклад,ми проводимо експерименти з системою спостереження за своїми силамив Афганістані. Ця система спостереження , яка великою мірою сприяєкращому розумінню ситуації і допомагає значно зменшити кількістьвипадків обстрілу дружніх сил, вже вийшла за межіекспериментального етапу і перетворилась на оперативну потребу. Митакож стежимо за процесами матеріально-технічного забезпечення іефективнішого та своєчасного забезпечення тих, хто приймає рішення,більш комплексною інформацією.
У галузі освіти створення Об’єднаного військового центру вСтавангері, Норвегія, надзвичайно посилило наші можливостітренувати особовий склад на оперативному рівні, що стало новоюсправою для Альянсу. Ми навіть створили мережу наставників, що даєможливість використовувати в навчальному процесі досвід експертів увузьких галузях. Ми вдосконалили процес вивчення досвіду і підходидо вироблення “Наборів можливостей”. Раніше розробка наборуможливостей тривала два роки, або більше. Ми вдосконалили іприскорили цей процес. Ми також вивчаємо усі поточні проекти зметою виявлення їхньої відповідності потребам НАТО у 2005 році інадалі, на відміну від НАТО у 1990 році, незалежно від того, коливони були узгоджені. Ми також працюємо над розвитком національнихЗразкових центрів.
Ми багато працюємо над концепціями. Спільно з Командуванням ОЗСНАТО з питань трансформації ми написали документ під назвою“Стратегічне бачення” , в якому звернулись до завданьтрансформації. Ми також працюємо над написанням наступногодокумента, “Концепції багатонаціональних майбутніх об'єднанихоперацій”. Він випливає зі “Стратегічного бачення” ізосереджений на тому, як країнам -- членам Альянсу забезпечитибільш багатонаціональний підхід до своїх операцій. Ми розбудовуємозв’язки з промисловістю, допомагаючи скористатись їхнімиможливостями для подальшого просування трансформації. Ми такожвзялися за тренування іракських офіцерів оперативного рівня, про щоза часів створення Командування ОЗС НАТО з питань трансформаціїніхто навіть не гадав. Ми виконали величезну роботу іззапровадження планування майбутніх операцій на основі очікуванихрезультатів, де прагнемо отримати бажаного стратегічногорезультату, або “ефекту”, за рахунок застосування усього спектравійськових і невійськових засобів.
Командування ОЗС НАТО з питань трансформації здійснює дедалі більшдинамічний вплив на трансформацію НАТО. Нам вдалося забезпечитидуже значні темпи і масштаб прогресу і ми активно працюємо надрозбудовою такої НАТО, яка буде краще підготовлена до майбутнього.Ми вже пройшли великий шлях, але я свідомий того, що попередулежить ще більше роботи. Однак сама наша назва, яка містить слово“трансформація”, вказує на те, що цей процес будепостійним.
Зробити вдалося дуже багато, хоча можна булоб зробити ще більше, якби наша організація була повністюукомплектована особовим складом. Ми ще не досягли нашої початковоїоперативної спроможності, не кажучи вже про цілковиту. В результатінаш рівень укомплектування особовим складом ще недостатньо високийдля виконання усіх робіт, які ми хотіли б виконати, або виконанняяких від нас вимагають. Більше того, праця з країнами-партнерам –це саме та галузь, в якій ми найбільше страждаємо від дефіцитуособового складу. І все ж ми вважаємо наш внесок у допомогукраїнам-партнерам у сфері оборонного планування і запровадженняіндивідуально розроблених навчальних програм у цих країнахнадзвичайно важливими.
Для цього ми використовуємо два тісно пов'язаних між собоюінструменти: Процес планування і оцінки сил в рамках ПЗМ (ППОС) іПрограму співпраці. У рамках ППОС ми допомагаємо країнам-партнерамздійснювати оборонне планування так само, як і країнам -- членамАльянсу. Зокрема, ми визначаємо потенційні сфери оборонних реформяк у політичних, так і військових галузях. Для трансформуваннявійськових структур і можливостей ми також залучаємо Ціліпартнерства. За Програмою співпраці ми організовуємо численнізаходи, такі як курси, навчальні програми і семінари, щоб допомогтикраїнам-партнерам у підготовці до широкомасштабного членства вАльянсі.
Спільні риси цих двох інституцій обмеженітим, що Школа НАТО в Обераммергау і Оборонний коледж НАТО в Римівеликою мірою зосереджені на викладанні низки дисциплін великійкількості окремих слухачів. Спільний військовий центр у Ставангері,на противагу цьому, зосереджений на оперативному рівні і груповійпідготовці. НАТО традиційно приділяє багато часу колективнійпідготовці країн в межах Альянсу до виконання певних функцій, аленавчальною роботою вона майже не займалась. Ми ніколи не збиралидокупи представників оперативного рівня командування і управління впроцесі його формування для тренування і відправки на проведенняоперацій. Саме цю роль покликаний виконувати Спільний військовийцентр. В такий спосіб ми вже підготували трьох попередніхкомандувачів МССБ в Афганістані. Вони привозили в Ставангер своїштаби і проходили двотижневу інтенсивну підготовку до місії.
У Ставангері ми також працюємо з командувачами і групами Силреагування НАТО, які тренуються за спеціальними програмами зпідготовки до місій, що будуть попереду. Це абсолютно новий підхід.Більше того, я навіть скажу, що Спільний військовий центр – це одназ перлин в короні результатів роботи Командування ОЗС НАТО з питаньтрансформації. Спільний військовий центр також відповідає заекспериментальні дослідження, такі як аналіз конфронтації таспівпраці. Це нам потрібно для того, щоб розібратись з тим, якнайкраще готувати командирів і їхні штаби до переговорів з різнимиучасниками конфліктів.
Об’єднаний навчальний центр у Бидгощі, Польща, усе ще перебуває напочатковому етапі свого розвитку. Ми щойно завершили переговори зПольщею стосовно розміщення штаб-квартири на території цієї країни.Однак вузька спеціалізація, яку цей центр запропонує у майбутньому,буде спрямована на компонентний рівень тренування з метоюпідготовки окремих підрозділів з трьох родів військ до змін,необхідних для спільної діяльності на об’єднаному оперативномутеатрі.
Ми прагнемо, щоб Об’єднаний центр аналізунабутого досвіду був здатний вивчати досвід з оперативних театрів іопрацьовувати його якомога швидше. Центр повинен не простоідентифікувати проблеми, а вивчати уроки і швидко їх опрацьовуватиз тим, щоб ми могли покращувати нашу спроможність і процедурипаралельно з продовженням операцій. У минулому НАТО організовуваланавчання, збирала досвід, набутий під час таких навчань, потімвивчала цей досвід, готувала цікаві звіти і аж через два роки післяпроведення навчань виробляла певний продукт. У сучасному світітакий підхід нам не потрібен. Нам необхідно бути здатними швидкоперетворювати набутий досвід в реальні операції і водночасзастосовувати його під час навчання і тренування.
Ми відправили представників Об’єднаного центру аналізу набутогодосвіду до Афганістану й Іраку, де вони на місці вивчають проблеми,пов’язані з цими операціями. НАТО розпочала розгортання своїх силпоза межами традиційної зони відповідальності лише два роки тому,але багато уроків усе ще залишаються не вивченими. Це стосуєтьсярізних сфер, таких як, наприклад, комплектація сил і стратегічніавіаперевезення.
Ми в нашому командуванні відповідаємо запідготовку іракських слухачів поза межами країни. Ми вжеорганізували і скоординували програми підготовки у Спільномувійськовому центрі в Ставангері в листопаді і в Школі НАТО вОбераммергау в грудні. Таким чином, майже 22 слухача -- старшихофіцера -- уже пройшли підготовку в наших організаціях. Курс уСтавангері був зосереджений на підготовці високого рівня,спрямованій на пояснення керівникам (генералам) як виконуватиоперації в рамках західних структур і за західними стандартами. Мисподіваємось, що з лютого по травень ми приймемо у Спільномувійськовому центрі і Школі НАТО понад 120 слухачів, тим часом іншінавчатимуться на курсах, організованих окремими країнами, такими якІталія.
Цей процес йде повільніше, ніж ми сподівались, частково тому, щоіракське Міністерство оборони зосереджено на інших питаннях, щоцілком зрозуміло. Нелегко вивільнити таку велику кількістьвисокопоставлених службовців за такий короткий час. Тепер, післявиборів в Іраку, ми сподіваємось побачити більше слухачів. Моватакож є важливим питанням. Якщо ви посилаєте когось на тижневийкурс до школи НАТО, послуги перекладача виправдані. Але якщо мовайде про більш тривалий курс, такий як шестимісячна програмапідготовки штабних офіцерів в Оборонному коледжі НАТО в Римі, тослухач повинен знати мову на необхідному для навчаннярівні.
Ми несемо відповідальність за координаціюусіх майбутніх зразкових центрів. Таким чином ми беремо участь упереговорах з багатьма країнами, які створили навчальні центри упевних галузях і які можуть розглядатись як зразкові центри. Насьогодні тільки одна пропозиція є достатньо зрілою для того, щоб їїможна було офіційно визнати зразковим центром і підписатиМеморандуму про взаєморозуміння. Це -- Об’єднанийвійськово-повітряний центр у Калкарі, Німеччина, який займаєтьсякомплексним опрацюванням питань військово-повітряної діяльності.Другою визнаною пропозицією, скоріше за усе, буде пропозиція щодооб’єднаних спільних морських операцій, яку зробив Зразковийморський центр США.
Ми ведемо переговори з багатьма іншими потенційними зразковимицентрами. Наприклад, у Туреччині ми придивляємось до Зразковогоцентру боротьби з тероризмом і тактичного навчального полігону ВПС.В Естонії ми придивляємось до Зразкового центру кібернетичногозахисту. Ми придивляємось також до можливостей Зразкового центрувійськово-цивільної співпраці в групі Цивільно-військової співпраці“Північ”, яка є організацією, що фінансується на багатонаціональнійоснові. Ми вивчаємо можливості чеського Зразкового центру ядерного,біологічного і хімічного захисту, а в Італії – Зразкового центруполіцейських операцій. Усе це приклади сфер, в яких країни прагнутьвстановити навчальні зв’язки з НАТО і якими Альянс має скористатисьповною мірою. Ми очевидно хочемо задіяти їх якомога швидше, алеспочатку ми маємо обговорити чіткі умови, за яких ці центри будутьпропонувати свої послуги.
У військовій сфері ми маємо суттєвідосягнення, але постійно повинні вирішувати складні завдання, якічастково розв’язуються Оперативним командуванням ОЗС НАТО, ачастково - Командуванням ОЗС НАТО з питань трансформації.Оперативне командування ОЗС НАТО працює над тими питаннямиспроможності і вимог, які необхідні у короткостроковому сенсі длязабезпечення остаточного формування оперативної спроможності СРНнаступного року. Ми у Командуванні ОЗС НАТО з питань трансформаціїпрацюємо над більш довгостроковими питаннями забезпеченнястабільного зростання рівня спроможності СРН.
Що стосується короткострокових завдань, ми щойно провели навчанняу Ставангері, „Елайд річ-2005”, де обидва командуваннябули зосереджені на усе ще не розв’язаних стратегічних питаннях. Мизаймаємось питаннями співвідношення між багатонаціональнимипідходами і військовою ефективністю. Наскільки глибоко можебагатонаціональність проникати в СРН не ставлячи під загрозу їхвійськову спроможність? Ми вивчаємо те, як поточні процесизабезпечують 5 і 20-денну готовність СРН. Ми займаємось питаннямиінтегрованого тилового забезпечення: як ми можемо перейти відстарих структур НАТО, коли кожна країна окремо займалась питаннямитилового забезпечення, до інтегрованого тилового забезпечення зусіх питань, яке надаватиме більш потужну і водночас простішупідтримку СРН. Ми також працюємо над обміном розвідувальноїінформації і менеджментом знань. Це складні сфери, в яких миповинні забезпечити максимальну прозорість у межах Альянсу зарадиефективного врегулювання будь-якої кризи, або виконання будь-якоїоперації, до якої можуть бути залучені СРН. Ми також вивчаємопитання командування і управління, передачу повноважень від однієїкраїни до іншої та самої НАТО, а особливо, вплив національнихзастережень.
Питання спільного фінансування СРН є дуже важливим. Хоча цепитання входить у сферу компетенції штаб-квартири Альянсу, а невійськового командування, воно великою мірою турбує і нас, бо СРН –це вартісна справа. Очевидно, що жодна країна не бажає платитидвічі, як у формі добровільно наданих сил, так і сплачуючи за їхутримання і навчання.