Розподіл тягаря: як Польща і Німеччина змінюють показники європейських оборонних видатків

У цій парадигмі Польща і Німеччина є двома прикладами європейських країн, які активно відповідають на цей виклик, посилюючи фінансування оборони в різні, але однаково дієві способи.

Внаслідок незаконного і неспровокованого вторгнення Росії в Україну європейські члени НАТО переживають ренесанс в тому, що стосується збільшення витрат на оборону. Це ще більше прискорилось в перші місяці 2025 року, вказуючи на те, що Європейський континент готовий взяти більшу відповідальність за власну безпеку, знімаючи певний тягар зі США, які традиційно роблять найбільші фінансові внески в Альянс.

Ця тенденція не просто на словах, її можна побачити емпірично. Ніколи раніше більше країн не витрачали принаймні 2% свого валового внутрішнього продукту (ВВП) на оборону. Сьогодні 23 союзники з НАТО – більше двох третин – досягли встановленої в 2014 році [мети видатків], а деякі перевищили її на понад 1% (https://www.nato.int/nato_static_fl2014/assets/pdf/2024/6/pdf/240617-def-exp-2024-en.pdf). Як нещодавно Генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, змінене безпекове середовище все ще вимагатиме подальшого збільшення цього рівня інвестицій, а за цієї тенденції до зростання, ця амбіція звучить менше як надумана пропозиція, а скоріше як реалістичне завдання.

Проте зростання оборонних видатків у НАТО розпочалось не в 2024 році, і навіть не в 2022 році. Воно розпочалось більше десятиріччя тому, в 2014 році, коли Росія незаконно і брутально анексувала суверенну українську територію Криму, а також частини Донецької і Луганської областей. В той час було лише три члени Альянсу, які досягли рекомендованих НАТО 2% , які офіційно були узгоджені на саміті НАТО в Уельсі того ж року. Зворотний перехід від років скорочення інвестицій в оборону в Європі відбувся як необхідна реакція на агресивну і войовничу риторику і майже повну неповагу до заснованого на правилах міжнародного порядку.

Попри великі втрати і мінімальні тактичні досягнення, Росія продовжує свою агресивну війну проти України і демонструє обмежену зацікавленість у припиненні війни або переговорах про справедливий і тривалий мир. Москва витрачає на військові потреби від 7 до 8 відсотків свого ВВП, третину російського державного бюджету в найвищий рівень з часів холодної війни. Водночас країни - члени НАТО зазнають постійної загрози гібридних атак, тобто, агресивних дій з боку ворожих дійових осіб (таких як Росія, але далеко не єдиної), які перебувають дещо нижче порогу кінетичної війни. До них належать диверсії проти критичної інфраструктури, кібератаки, політичне і промислове шпигунство, пропагандистські кампанії та інші неформальні загрози, а також використання міграційних потоків як зброю. Кожен європеєць, усвідомлюючи це чи ні, стає жертвою таких ворожих дій, і за відсутності дипломатичних засобів реагування, європейські уряди розуміють, що збільшені видатки на оборону і посилена співпраця в НАТО необхідні для збереження безпеки Європи.

Внаслідок повномасштабного російського вторгнення в Україну і продовження агресії, Польща швидко зайняла позицію країни, яка активно бере на себе частину тягаря в НАТО, виділяючи значні ресурси і засоби на допомогу зміцненню Альянсу. Варшава збільшила свої оборонні видатки з 2,7% ВВП у 2022 році до 4,2% у 2024 році, і планує їх зростання до 4,7% у 2025 році. В такий спосіб Польща подає потужний приклад іншим європейським країнам щодо виконання зобов’язання НАТО щодо оборонних видатків. Однак потрібно зауважити, що шлях до забезпечення зростання видатків на оборону у кожної країни свій. На нього потужно впливають поточна політична і економічна ситуація, демографія, роль військових в національному контексті, а також інші культурні чинники. Щодо Польщі, підтримка збільшення оборонних видатків була одностайним, аполітичним зусиллям, яке підтримала значна більшість – 76,6 % поляків (станом на квітень 2022 року). Російська агресія спричинила серед населення Польщі відчутний страх того, що повномасштабний конфлікт може потенційно поширитись на їхню країну. Що не менш цікаво, підтримка зміцнення армії, із продовженням війни в Україні з часом не зменшилася, а навпаки, залишилась високою, сягаючи 72,9 % в листопаді 2024 року. Навіть після зміни влади внаслідок загальних виборів у Польщі в 2023 році витрати на оборону зберігалися (і навіть зросли), а всі існуючі оборонні контракти виконувалися. Як результат своєї історії і свого розуміння сучасних загроз, населення Польщі продемонструвало один із найвищих рівнів підтримки членства в НАТО серед 32 країн Альянсу. Хоча Польща можливо і не витрачає найбільше з усіх членів Альянсу в чисто фінансовому сенсі, вона витрачає найбільший відсоток свого ВВП на оборонні видатки.

Таке різке збільшення фінансування дозволило Польщі розпочати найбільш амбіційну програму військової модернізації після падіння «залізної завіси». Для того щоби задовольнити фінансові вимоги за цими планами, в доповнення до щорічного бюджету Варшави був запроваджений спеціальний позабюджетний механізм. Із 4,7% ВВП, які виділяються на оборону, лише 3% фактично надходять з фондів Міністерства національної оборони. Решта 1,7% надходять з позабюджетного Фонду підтримки збройних сил. Цим фондом керує державний Національний банк розвитку, а основним джерелом надходження грошей є випуск облігацій. Такий механізм фінансування має свої недоліки, такі як відсутність прямого парламентського нагляду і потенційні труднощі з продажем облігацій. Проте він поки що доводить свою ефективність як інструмент швидкого збільшення оборонного бюджету, спрощуючи, серед іншого, взяття позик в іноземних інвестиційних банках.

Завдяки цим фондам, лише у 2024 році польському Міністерству національної оборони вдалося підписати понад 130 контрактів на загальну суму в 35,2 мільярдів євро. Коли дивишся на обширний перелік закуплених за останні три роки систем, стає очевидною тенденція: розумний підхід на основі трьох напрямів, який дозволяє швидко посилити спроможність і при цьому забезпечити стійкість на роки вперед. Перший напрям представляє «екстрене придбання». Це закупівля систем для швидкої заміни тих, які були передані Україні і залишили прогалини в польському арсеналі. Для них найважливішим чинником була швидка поставка, а передача технологій чи ціна мали вторинне значення. Наприклад, передача великої кількості радянських танків (Т-72, ПТ-91) була компенсована танками К2 «Чорна пантера» і відновленими «Абрамсами» М1А1. Так само, для заповнення прогалин, які залишились після передачі літаків-винищувачів МіГ-29 та 155-міліметрових гаубиць «Краб» AHS, були придбані корейські літаки FA-50 і гаубиці K9 «Грім».

Другим напрямом стали «чинники розвитку технологій», або великі закупівлі, які обов’язково передбачають значну передачу технології. Метою придбання для польської оборонної промисловості технологій виробництва і обслуговування було забезпечення своїх сил і засобів, які можна ремонтувати, модифікувати і навіть до певної міри модернізувати в Польщі, замість того, щоби відправляти системи до країни походження. У випадку деяких контрактів, придбання таких інноваційних технологій навіть передбачало перенесення виробництва критичних компонентів деякими компаніями на території Польщі. Ці контракти, хоча і вартісні, мали приносити довгострокові переваги, такі як стратегічна автономія оборонної промисловості державного сектора, більша частина якої зосереджена навколо Польської збройової групи.

Третій напрям зосереджений повністю на національній оборонній промисловості – як державній, так і приватній. Польський уряд зобов’язався витрачати 50% призначених для технічної модернізації фондів, виключно на придбання обладнання, виробленого в Польщі. Такий підхід забезпечує стійкість ланцюга постачання, а що навіть важливіше, він надає дуже потрібні гроші для науково-дослідних робіт – сфери, яка раніше була дуже недофінансована.

Німеччина – ще одна країна, чия оборонна позиція радикально змінилася внаслідок початку повномасштабної війни в Україні. Майже негайно після початку брутального вторгнення уряд в Берліні ухвалив історичне стратегічне рішення швидко переозброїти Бундесвер, зробивши його більш рухливим і краще підготованим до сучасної війни. Це відбулося попри унікальні для Німеччини бюджетні, політичні і культурні перешкоди, які до цього обмежували оборонні видатки. Як і в Польщі, збільшення витрат отримало широку народну підтримку (61% у середині 2023 року), але зрештою, цей процес не був ані швидким, ані легким. Для його здійснення протягом трьох років було зроблено декілька менших кроків. Перший крок був здійснений ще в червні 2022 року, коли був створений спеціальний одноразовий фонд у 100 мільярдів євро. Його метою була заміна найбільш застарілого німецького військового обладнання і задоволення найбільш нагальних потреб, визначених Генеральним штабом Німеччини. Ці кошти також були спрямовані на компенсацію Бундесверу за його широку підтримку Києва у формі постачання озброєння і техніки. Багато поставлених Берліном систем все ще залишаються критично важливими для зусиль України, і серед іншого, вони включають системи ППО «Патріот» і IRIS-T, а також танки «Леопард». За підрахунками Берліна, лише в 2024 році військова допомога Україні склала 7,1 мільярда євро.

З того часу Німеччина виробляє низку нових систем, багато з яких відповідно до уроків, отриманих з конфлікту в Україні. У 2022 році Люфтваффе підтвердили замовлення в США літаків-винищувачів F-35A і гелікоптерів CH-47F «Чинук», а також систем ППО «Скайрейнджер 30». У 2024 році Бундесвер підписав з «Райнметал» угоду на постачання 155-міліметрових боєприпасів на 8,5 мільярдів євро. Це лише невелика частка десятків контрактів, які були підписані за останні три роки. Фактично, в 2024 році Бундесвер ухвалив 97 оборонних закупівель на загальну суму в 45 мільярдів євро.

Водночас уряд у Берліні невтомно працює над запровадженням низки більш усталених, довгострокових заходів із забезпечення адекватного фінансування Бундесверу наступними роками. Це матеріалізувалось в збільшення загальних витрат на оборону з 1,38% ВВП у 2022 році до 2% ВВП у 2024 році. У лютому 2024 року міністр оборони Борис Пісторіус оголосив, що Німеччина може підняти військові видатки ще більше – від 2% аж до 3,5% ВВП. На початку 2025 року було запропоновано додаткові нові ініціативи, які будуть трансформувати Збройні сили Німеччини протягом наступних десятиріч і які нещодавно були затверджені обома палатами Бундестагу і стали законом. За новим законом, ініційованим Фрідріхом Мерцем, лідером партії більшості ХДС і ймовірним наступним канцлером Німеччини, будь-які оборонні видатки понад 1% від ВВП Німеччини будуть виключені з обмежень на позичання, які були запроваджені в Конституції Німеччини на почату 2000-х років. Більше того, буде створений спеціальний фонд у 500 мільярдів євро, який дозволить робити значні інвестиції в зелені проєкти і інфраструктуру, включно з тими, які мають подвійне військове і цивільне застосування.

Безпекове середовище в Європі змінилося. Коли Росія веде свою агресивну війну проти України і продовжує загрожувати миру і стабільності на Європейському континенті, нещодавно взяті на себе Польщею і Німеччиною радикальні обіцянки збільшити оборонні інвестиції вказують на те, як європейські країни - члени НАТО відповідають на виклик і працюють над більш справедливим розподілом тягаря в Альянсі. Продовжуючи виділяти додаткові фонди для своїх збройних сил, надавати підтримку Україні і використовувати фінансові інструменти задля відкриття нового фінансування оборони, Німеччина і Польща демонструють, що Європа надає пріоритетності обороні континенту за підтримки союзників Канади і США. Справді, майже 32 союзники з НАТО зараз збільшують свої оборонні бюджети, визнаючи важливість колективної оборони в ці непевні часи. Війна в Україні піддає випробовуванню єдність Альянсу, але НАТО виявляється сильнішою, більш справедливою і більш як будь-коли готовою захищати мир і процвітання для всіх своїх громадян.