Перетворення стандартних боєприпасів на спільні боєприпаси

Найбільш помітним спостереженням стало наступне: лідери бойових груп вважають, що національна політика не дозволяє обмін боєприпасами в їхніх багатонаціональних формуваннях. Таке сприйняття може погіршити оперативну сумісність в багатонаціональних підрозділах під час бойових дій, і очевидно шкодить оперативній ефективності в мирний час.

Багатонаціональні бойові групи НАТО потребують допомоги для переведення підтвердженої технічної взаємозамінності в національну політику, яка дозволить їм користуватись, тренуватись і підтримувати боєготовність за допомогою спільних запасів боєприпасів, які юридично дозволено і безпечно використовувати. В лютому і березні цього року Бюро стандартизації НАТО узгодило з групою представників Військового коледжу сухопутних сил США (USAWC) проведення дослідження на базовому рівні в трьох з восьми багатонаціональних бойових груп НАТО.

Союзники з НАТО виробляють боєприпаси спільного калібру, але часто не діляться боєприпасами (або, інколи, даними про боєприпаси) за причин законності, безпечності і непорозуміння. В деяких випадках стратегічна політика не відповідає вимогам тактичних операцій. Розуміння командирами на місцевому рівні того, що дозволено, дуже суперечить намірам Альянсу і політики на національному рівні, що вимагають стандартизації боєприпасів в НАТО загалом. Стратегічні концепції НАТО 2010і 2022 років привели до створення багатонаціональних формувань тактичного рівня, але політика стратегічного рівня щодо боєприпасів пасла задніх. Поточне стратегічне середовище змінилось. Доки країни пристосовують політику в сфері боєприпасів і процес їх закупівель до цих змін, підрозділам НАТО доводиться змиритися з ризиком щодо поповнення запасів боєприпасів і обміну ними.

НАТО має можливість забезпечити оперативну сумісність боєприпасів у передбачуваному майбутньому. Споживання боєприпасів багатьма членами Альянсу на підтримку України перевищує річні обсяги виробництва будь-якої національної промисловості. Експерти і відповідальні за цю політику офіційні особи занепокоєні можливою нестачею, але тут може бути і позитивний бік. Хоча постачання під час поточного конфлікту вичерпує короткострокову спроможність запасів НАТО, воно також дало потужний поштовх для масової рекапіталізації національної промисловості.

Робота, яка розпочалась на багатьох оборонних підприємствах, створює можливості для досягнення угод, співробітництва і стандартизації між власними оборонними підприємствами багатьох країн - членів Альянсу. Для того щоби НАТО найбільше виграла від цього поповнення боєприпасів, кожна країна-член має так сформувати виробництво озброєнь і боєприпасів, щоб закрити прогалину між узгодженими стратегічними концепціями і тактичною реальністю. Численні країни-члени і партнери НАТО вже беруть участь у створених в НАТО програмах співпраці в сфері боєприпасів і промисловості. Тепер з’явилась безпрецедентна можливість для впровадження ініціатив, які розширюють застосування стандартів НАТО в сфері боєприпасів.

Здатність обмінюватись боєприпасами в НАТО обмежена юридичними аспектами і міркуваннями безпечності. Там, де ці обмеження ґрунтуються на фактах, вони означають невідповідність, а там, де вони засновані на непорозумінні, це міфи. Невідповідність може бути спричинена технічними аспектами обміну боєприпасами, які країни - члени НАТО можуть розв’язати через політику закупівель і участь у програмах стандартизації. Інші невідповідності можуть бути результатом політики, яка не була оновлена відповідно до нинішнього багатонаціонального середовища для підтримки оперативної сумісності. Під міфами маються на увазі ненавмисні чутки і непорозуміння, які виникають внаслідок невідповідності в сфері безпечності і права. Невідповідність і міфи обмежують можливості співпраці і стримують оперативну сумісність.

Проблеми безпечності, які призводять до технічної невідповідності, перебувають в центрі уваги багатьох існуючих програм стандартизації боєприпасів НАТО. Багато проблем з боєприпасами насправді стосуються наявних запасів і доступних даних. Деякі країни утримують частину запасів нестандартних боєприпасів, які неможливо безпечно використовувати для зброї стандартів НАТО. Інколи нестандартні боєприпаси, вироблені національними підприємствами з метою продажу за кордон, з’являються в ланцюгах постачання країн НАТО за економічних чи інших причин. В інших випадках боєприпаси могли бути вироблені за стандартами НАТО, але відсутні необхідні для визначення безпечності дані. Інші питання зв’язані з успадкованими системами озброєнь і боєприпасами, які були придбані до того, як країни вступили до НАТО. Є також сфера, де певні боєприпаси просунутої спроможності, такі як високоточні керовані боєприпаси або ракетні снаряди, можуть не відповідати обмеженням конструкції деяких систем озброєння.

Ці проблеми невідповідності в сфері безпечності і постачання відомі. Робоча група з питань оперативної сумісності боєприпасів і група інтегрованої спроможності непрямого вогню (ICGIF) {Ради з питань сухопутної стандартизації Військового комітету НАТО](https://nso.nato.int/nso/home/main/home/publications/tasking-authorities/military-committee) – це дві з ряду спільних установ, які складаються з національних фахівців з питань озброєнь і боєприпасів в рамках програм технічної оперативної сумісності в НАТО. Ці групи виявляють проблеми і відпрацьовують технічні рішення відомих проблем. Питання безпечності часто розв’язуються, коли країни-члени співпрацюють в рамках програм стандартизації і закупівельних ініціатив.

Нещодавній приклад роботи цих груп демонструє тактичну важливість їхніх дій на рівні політики. Серед країн, які передавали 155-мм артилерійські системи для оборони України, виникли проблеми зв’язані з невідповідністю безпечності і постачання. Оскільки більшість країн-донорів є союзницями з НАТО або партнерами, групи експертів з боєприпасів, на кшталт ICG-IF, змогли скористатись стандартизацією НАТО як спільною точкою відліку для надання Україні таблиць стрільби, які забезпечили точні дані для стрільби комбінаціями боєприпасів, що вважались (принаймні попередньо) безпечними і розв’язали багато таких питань. Взаємозамінні боєприпаси необхідні на полі бою. Вищий рівень стандартизації і обміну інформацією зменшує проблеми в реальному житті.

Невідповідності, зумовлені національними законами і політикою, є іншою проблемою. Ці питання можуть передбачати заборону обміну даними про боєприпаси, національні закони щодо певних типів боєприпасів і питання політики на рівні нижчому за національне законодавство. Питання національного законодавства часто враховуються через національні застереження щодо стандартів НАТО. Члени НАТО мають право обмежувати типи боєприпасів, які можуть використовувати їхні військові.

Юридичні невідповідності, які краще виправляти задля підтримки місій багатонаціональних бойових груп, це ті аспекти політики, які перебувають нижче рівня національного законодавства. Наприклад, команда Військового коледжу сухопутних сил США спостерігала за багатонаціональною бойовою групою, обмеженою політикою, яка забороняла військовим однієї країни дозволяти військовим з іншої країни НАТО перевозити їхні боєприпаси. Це не було питання національного законодавства, тому воно було врешті-решт розв’язане, коли старший національний представник (SNR) зробив запит на виняток з цієї політики. Але не кожен SNR має можливість або достатньо інформований для того, щоб робити запит на винятки із застережень, які спричиняють проблеми для виконання місії.

Застереження, що ґрунтуються на політиці нижчого за національне законодавство рівня, можуть варіюватись від простих правил перевезення до ускладнених розбіжностей в стандартах зберігання. Існує ще більше проблем не зв’язаних з боєприпасами. В кожному з таких випадків лідери на місцях повинні знаходити найкраще рішення. SNR не можуть постійно вирішувати, які застереження ґрунтуються на законі, а які на політиці нижчого рівня. До того ж, запити знизу догори щодо змін забирають цінний час в невдалий для місії момент і місце.

«Міфи» народжуються від непорозумінь щодо безпечності або юридичних причин. Приклад плутанини навколо 155-мм артилерійських систем для України показав обмежену здатність до розв’язання проблем на полі бою в конкретні і дієві способи, а чутки про невідповідність плекають міф про те, що стандарти НАТО вірогідно не дають змоги обмінюватись боєприпасами в реальних ситуаціях. Ці чутки зображують проблему повсюдною, але насправді вона обмежена або навіть несправжня. Виготовленими за стандартами НАТО боєприпасами з наявними даними про стрільбу можна безпечно обмінюватись між гарматами, виробленими застандартами standards НАТО. Лідери тактичного рівня в НАТО мають бути впевнені в цьому факті, але документи, які це доводять, важко знайти в той час, як міф вільно розповсюджений. Більше того, реальні невідповідності, які обмежують обмін боєприпасами, можуть сприяти подальшим міфам, замість сприяння оперативній сумісності.

З протилежного боку міфу про боєприпаси, опитування командою USAWC офіцерів і сержантів з країн - членів НАТО виявило, що багато хто з особового складу хибно вважає, що дозвіл на обмін боєприпасами між військами з різних країн буде негайно наданий при переході НАТО у воєнний стан, і поточні правила будуть «вимкнені». Багато військовослужбовців в багатонаціональних групах НАТО вважають, що відбудуться якість негайні зміни в політиці щодо них в разі початку війни. Ця хибна думка може бути викликана неврахованими обмінами боєприпасами, які відбувались під час нещодавніх конфліктів, таких як в Афганістані. Це також помилкова думка, тому що правила обміну боєприпасами не відміняються в мирний час, у воєнний час або під час навчальної діяльності задля збереження стандартів безпечності, контролю за підзвітністю і забезпечення оперативної сумісності.

Проблема щодо обмежень або хибної інформації стандартизації щодо боєприпасів полягає в тому, що деякі тактичні лідери не мають впевненості щодо умов і вимог, які має підтримувати стандартизація боєприпасів у НАТО. Співробітництво в рамках різноманітних програм щодо боєприпасів НАТО розв’язує питання безпечності, але не питання політики. НАТО може допомогти членам Альянсу у переоцінці того, як національна політика щодо боєприпасів застосовується і інформується на тактичному рівні, якщо взаємозамінність боєприпасів наражається на відповідні національні вимоги країни-члена. На саміті НАТО у Вільнюсі в липні 2023 року члени Альянсу пообіцяли покращити оперативну сумісність через прозоре дотримання стандартів НАТО. Члени Альянсу мають виконувати цю обіцянку для того, щоб у майбутньому командири тактичного рівня були здатні обмінюватись боєприпасами в своєму формуванні не очікуючи на спеціальний дозвіл або не долаючи технічні обмеження.

Безпечність, законність і політику не можна ігнорувати, але необхідно більше уваги приділити тактичній сумісності в НАТО. Міркування безпечності і законності є рушієм участі в загальних програмах стандартизації боєприпасів в Альянсі. Ці програми надають можливість узгоджувати національні вимоги і стандарти НАТО. Метою ряду програм оперативної сумісності боєприпасів НАТО є розв’язання національних застережень в інтересах усіх учасників.

НАТО витрачає час і ресурси на те, щоб боєприпаси країн-членів були взаємо сумісними завдяки технічним програмам. Задля спільного придбання Партнерство з підтримки боєприпасів Агентства НАТО з матеріально-технічного забезпечення і закупівель НАТО надає союзникам з НАТО можливість придбати стандартизовані боєприпаси від інших членів Альянсу. Є програми, які допомагають НАТО категоризувати і забезпечувати стандартизацію боєприпасів. Додатково, країни можуть приєднуватись до програм співробітництва в сфері повітряних, сухопутних, і морських основних боєприпасів (BDM), які забезпечують рамки у відповідних сферах для багатонаціонального придбання боєприпасів “задля посилення гнучкості управління запасами через зниження юридичних і технічних обмежень на обмін боєприпасами їх учасниками.” Країни-учасниці BDM користуються перевагою ініціативи щодо багатонаціональних складів боєприпасів (MAWI), які «забезпечують… масштабовані, розширювані і гнучкі рішення для [багатонаціональних запасів ]”. Країни, які приєдналися до MAWI, вже почали розробляти механізми спільного зберігання, взаємозаміни і обміну боєприпасів. Наступний рівень передбачає навмисну взаємозаміну боєприпасів під час тренувань і операцій.

Участь країн - членів НАТО в програмах співробітництва також може просувати співпрацю між державами і національними підприємствами. Прозорі стандарти боєприпасів НАТО забезпечують НАТО перевагу в сфері стримування і оборони. Союзникам з НАТО, збільшуючи ресурси, спрямовані на зростання оборонної промисловості і відбудову запасів, потрібно прагнути більшої взаємозамінності боєприпасів. При придбанні або розробці боєприпасів з необхідною інформацією про балістичний вогневий контроль, яка потрібна для застосування продуктів S4, дотримання усіх відповідних стандартів НАТО і участь в MAWI можуть бути корисними для боєготовності, тренування і оперативної сумісності формувань у складі багатонаціональних бойових груп. Підрозділи НАТО можуть скористатись перевагами посиленої стандартизації боєприпасів під час навчань з реальними стрільбами і при передовому розгортанні.

Для демонстрації можливості взаємозамінності боєприпасів і відпрацювання безпечного впровадження програм закупівель НАТО запланований обмін може бути частиною деяких навчань, що озброїть солдатів НАТО досвідом з взаємозамінності своїх боєприпасів, а лідерам відпрацювати необхідні для обміну процедури. Тренування з обміну боєприпасами може здійснюватися на таких базових заходах, як стрільби на визначену відстань, або на таких складних як багатосторонні навчання з реальними стрільбами на основі певних сценаріїв. Тренування було б ще результативнішим, якби ці заходи були регулярними і інформація про них поширювалась заради освіти солдатів і розвіювання деяких міфів навколо оперативної сумісності боєприпасів. Генеральний секретар НАТО нещодавно наголосив перед Національними керівниками з питань озброєнь, що виконання членами Альянсу своїх угод НАТО зі стандартизації щодо обміну інформацією про свої програми випробування боєприпасів і їх результати стало стратегічним імперативом.

Заходи з багатонаціонального співробітництва в сфері артилерійських систем (ASCA) навчання з імплементації, Дайнемік фронт, надали можливість 14-м країнам-учасницям ASCA обмінюватись артилерійськими боєприпасами «один до одного» для демонстрації довіри до безпечної і законної взаємозамінності. Кожен з учасників може визначити однакову кількість для обміну, захищаючи в такий спосіб національну підзвітність ланцюгів постачання боєприпасів.

Інші заходи, такі як багатонаціональні танкові змагання і навчання з бойових стрільб надають можливості для обміну боєприпасами. Більшість двосторонніх, багатонаціональних і тих, які спонсорує НАТО, навчань з бойовими стрільбами можуть використовуватись для обміну усім, від стрілецької зброї до наших найбільших калібрів.

НАТО може розпочати повну інтеграцію обміну боєприпасами врегульовуючи політику і запроваджуючи ці зміни в багатонаціональних бойових групах. Інші багатонаціональні тактичні сили можуть також користуватись цим під час розгортання. Багатонаціональні бойові групи є надійним інструментом стримування і представляють собою потужні сили і засоби оборони і недопущення. Командири бойових груп і національні служби забезпечення нині тримають національні боєприпаси окремо як на тренувальних полігонах, так і на складах бойової готовності. Для того щоб посилити спроможність стримувати через недопущення на флангах НАТО багатонаціональні бойові групи мають отримати повноваження інтегрувати боєприпаси для тренування і для боєготовності.

Концепція обміну боєприпасами в багатонаціональних бойових групах може бути відпрацьована відповідно до застосування систем озброєнь в плані тренувань. Країни, які надіслали свої війська, можуть надавати стандартний боєзапас і пакет для тренування. Тренувальний пакет потім може бути використаний підрозділом під час розгортання, і кожен елемент буде повертатись до місця своєї дислокації на вищому рівні готовності, забезпечивши взаємозамінність і оперативну сумісність боєприпасів повсюди в НАТО. Боєзапас буде повертатись до країни, яка відправила свої війська, але лідери НАТО будуть упевнені в тому, що боєзапас доступний для використання в реальній ситуації в разі необхідності.

Запропонована тут концепція – це лише одне бачення того, що можливо у вирішальний момент, коли країни-члени вже поповнюють свої національні запаси боєприпасів. Експерти НАТО в галузі озброєнь і боєприпасів відпрацьовують деталі взаємозамінності боєприпасів, але національна політика в країнах Альянсу має бути спрямована на підтримку тактичної сумісності. Саме зараз є можливість покращити обмін боєприпасами в НАТО. Заохочення до більшої участі в ініціативах з впровадження практики обміну боєприпасами зможе надати багатонаціональним бойовим групам більше можливостей стримувати війну і обороняти територію НАТО.