Нинішня російська інтервенція в Україну викликала активні дискусії щодо застосування і дієвості гібридної війни, такого зразка війни, під яким розуміється суміш звичайних і незвичайних, регулярних і нерегулярних, інформаційних і кібернетичних бойових дій.
Аналітик вивчає код в лабораторії вірусів, що входить до складу лабораторії кібербзахисту. © REUTERS
Останнє десятиріччя низка найвпливовіших у світі військових сил і коаліцій, в тому числі Організація Північноатлантичного договору (НАТО) звертають увагу і намагаються протидіяти так званим «гібридним загрозам». Замість розроблення стратегії на основі «гібридних» викликів (туманний термін, який може означати що завгодно), як я вважаю, ті, хто приймає рішення, мають відійти від нього і розглядати бойові дії так, як воно завжди було: як комплексний набір взаємопов’язаних загроз і силових засобів, які застосовуються для просування політичних інтересів.
Термін «гібридна війна» з’явився ще у 2005 році і став застосовуватися для опису стратегії Хезболли в Ліванській війні 2006 року. З того часу термін «гібридна» є домінуючим при обговоренні сучасних і майбутніх воєнних дій до такого ступеня, що вище військове керівництво взяло його на озброєння і використовує як основу сучасних воєнних стратегій.
Суть дискусії полягає в тому, що сучасні супротивники використовують звичайні/незвичайні, регулярні/нерегулярні, відверті/приховані засоби і застосовують усі виміри війни для подолання західної переваги в звичайній війні. Гібридні загрози передбачають застосування «усього спектра» сучасної війни; вони не обмежуються лише звичайними засобами.
На практиці будь-яка загроза може бути гібридною, якщо вона не обмежується однією формою і виміром ведення бойових дій. Коли будь-яка загроза або застосування сили визначається як гібридна, цей термін втрачає своє значення і створює плутанину замість прояснення «реалій» сучасної війни.
Підбитий танк біля дороги на території, підконтрольній самопроголошеній так званій «Луганській народній республіці», поблизу луганського аеропорту в луганській області на сході України, 19 листопада 2014 року. © REUTERS
Немає сумніву в тому, що супротивники, минулі і нинішні, розробили свої підходи до застосування «цілковитого спектра» бойових дій, в тому числі застосування стандартної і нестандартної тактики щодо усіх вимірів війни. Усе це разом цілком може сформувати гібридний набір загроз і стратегії, але не зрозуміло, чому треба використовувати термін «гібридний» ще десь, крім його виключно описового значення.
На практиці будь-яка загроза може бути гібридною, якщо вона не обмежується однією формою або виміром ведення бойових дій. Коли будь-яка загроза або застосування сили визначається як гібридна, цей термін втрачає своє значення і створює плутанину замість прояснення «реалій» сучасної війни.
Ще одна проблема із позначенням усього як «гібридного» полягає в тому, що застосування нового терміну означає, що в сучасній війні є щось нове – хоча насправді це може бути і не так. У своїй фундаментальній книзі «Майбутня війна» відомий військовий стратег Колін Грей переконливо доводить, що майбутня, а відповідно і сучасна, війна по суті є повторенням того ж самого.
Більшість, якщо не всі, конфліктів в історії людства визначалися застосуванням асиметрії, спрямованої на використання слабких сторін опонента, в результаті чого виникали комплексні ситуації із застосуванням стандартної/нестандартної і звичайної/незвичайної тактики. Так само розвиток кібервійни не змінив фундаментально характер війни, а просто розширив її на новий вимір.
Український військовослужбовець керує БЛА під час тренування під Києвом, 6 листопада, 2014 року. © REUTERS
Під час нещодавнього заходу, організованого Атлантичною радою за спонсорської підтримки НАТО, учасникам говорили про те, що «немає узгодженого визначення термінів, які стосуються гібридної війни». Тобто 28 членів Північноатлантичного альянсу не можуть узгодити чітке визначення того, що перед ними постало. Як можна очікувати від лідерів НАТО розроблення дієвої військової стратегії, якщо вони не можуть чітко визначити те, що, на їхню думку, є загрозою дня?
Отже, я рекомендую НАТО та іншим відповідальним за прийняття рішень на Заході, забути про все «гібридне» і зосередитись на специфіці і взаємному зв’язку загроз, які перед ними постали. Війна, чи то давня, чи сучасна, гібридна чи ні, завжди складна і навряд чи може бути зведена до одного єдиного прикметника. Будь-яка результативна стратегія має брати це складне середовище до уваги і прокладати через нього шлях без надмірного спрощення.